Кар'єра та розвиток

Є в житті періоди, про які ми рідко говоримо вголос. Пауза. Пробуксовка. Час, коли ти ніби застиг між минулим і майбутнім, і жоден напрямок не здається правильним. Пауза може тривати місяць, рік, іноді — половину життя.

У житті існує одна тонка, але майже універсальна закономірність: перша кар’єра — це спроба, а друга — це істина. Перша кар’єра формується випадково, під впливом родини, економічних умов, дипломів, обставин, молодих амбіцій та бажання «стати кимось»

Є вік, у якому професійне життя перестає бути прямою дорогою і починає нагадувати перехрестя. У тридцять п’ять людина вже не та, що була у двадцять.

Є певний вік, коли світ перестає бути розмитим. Наче раптом фокус камери повертається на потрібну відстань, і ти вперше бачиш не просто роботу, а себе в ній. Це не відбувається у двадцять.

У юності великі рішення здаються легкими. Ми кидаємо університети, переїжджаємо в інші міста, обираємо нові професії, розриваємо стосунки, починаємо нові. Ми діємо імпульсивно, сміливо, хаотично.

У житті дорослої людини настає момент, коли внутрішній простір ніби звужується. Те, що ще вчора здавалося нормальним, раптом починає дратувати. Те, що приносило стабільність, починає тиснути.

Є в житті момент, який приходить до кожного дорослого — момент, коли стара професія перестає бути домом, а нова ще не стала місцем сили. Це дивна проміжна територія, де людина ніби стоїть на стику двох берегів

У житті дорослої людини настає момент, який не попереджає про свій прихід. Він не схожий на кризу, не нагадує втому, не виглядає як поразка. Це щось набагато тихіше. Наче раптово в душі вимикається світло.

Є в людському житті один тихий перехід, що приходить майже непомітно. Він не має чіткої дати, не позначається святом, не супроводжується жодними зовнішніми сигналами.